УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого

Перша машиновипробувальна станція в Україні була організована в 1895 році в Харкові при технологічному інституті. У1900 році розпочала свою роботу машиновипробувальна станція землеробських машин і знарядь при Київському політехнічному інституті роботу, яку очолив професорКаміллГавриловичШіндлер.

КаміллГаврилович ШІНДЛЕР (1869-1940)

В основу діяльності станції було покладено вирішення чергових питань сільськогосподарського машинознавства і машинобудування шляхом експериментального (лабораторного і польового) вивчення землеробських машин і знарядь. Досліджуючи переваги і недоліки засобів сільськогосподарського виробництва Київська МВС стала дієвим посередником між споживачем і виробником землеробських машин і знарядь. Це допомагало також господарникам у правильному підборі машин, а конструкторам підприємств-у відпрацюванні конструкцій техніки. Київська МВС стала визнаним зразком постановки випробувальної справи для оцінки сільськогосподарських машин і знарядь.

Київська станція випробувань землеробських машин та знарядь (1910 р.)

Значення станції в науковому відношенні полягало в тому, що спостерігаючи сільськогосподарські машини й знаряддя в роботі, оцінюючи їхню конструкцію, розроблялися методи і техніка виконання дослідження, установлювався ступінь досконалості аналізованих машин і знарядь, встановлювалось значення факторів, що обумовлювали їх функціонування.

Велику роль у розвитку машиновипробувань і в цілому машинобудування в Російській імперії зіграло створення в 1907 році Бюро по сільськогосподарській механіці Міністерства землеробства й державного майна. За активної участі Бюро протягом 1907-1913 рр. в Україні були організовані машиновипробувальні станції вЄлизаветграді(Кіровограді) (1910 р.) та вАкимовці(Таврійська губернія) (1912 р.). Київськамашиновирпобувальнастанція в 1914 р. була передана у військове відомство та фактично припинила роботи з випробування сільськогосподарської техніки. Лише з 1925 року Київським сільськогосподарським інститутом, створеним на базі колишнього агрономічного факультету КПІ, майно станції було відокремлено від суто господарського, розпочався ремонт будівель, приладів, було відновлено музей, і випробувальна станція повернулась до повноцінної діяльності. З організацією сільськогосподарського інституту станція почала працювати в тісному контакті із створеною тут кафедрою сільськогосподарської механіки. На 1927 рік Київська МВС мала такі структурні підрозділи: музей сільськогосподарських машин, динамометричну лабораторію,лабораторіюґрунтознавства та лабораторію точних приладів. В музеї нараховувалось близько 200 різних сільськогосподарських машин і знарядь.

Відродження й розвиток дослідної справи в СРСР, і в Україні зокрема, почалося з 1925-1928 рр. У травні 1929 року в Комісаріаті Земельних справ України також пройшла нарада з питань машиновипробувань. Було відзначено, що в 1927-1928 роках були проведені контрольно-польові випробування близько 200 машин різних марок. Нарада визначила низку заходів, які необхідно вжити з метою налагодження роботи відділів машинознавства дослідних станцій, зазначена необхідність збільшення капітальних вкладень на будівництво й придбання устаткування, підвищення кваліфікації кадрів. Були розглянуті й затверджені програми й методи випробувань техніки, яку намічалось випробувати. Вирішені також питання видання звітів про випробування сільськогосподарських машин і знарядь.

Подальший розвиток плідного випробувально-експериментального напрямку в машинознавстві перервала Велика Вітчизняна війна. У довоєнні й перші післявоєнні роки випробування складної сільськогосподарської техніки доручалися за рішенням уряду тимчасовим міжвідомчим комісіям.

Після закінчення Вітчизняної війни були започатковані серйозні заходи щодо прискорення технічного прогресу в механізації сільського господарства, як найважливішого засобу швидкого підйому виробництва продовольства. Стояло завдання прискореного відновлення сільськогосподарського машинобудування, створення розгалуженої мережі науково-дослідних інститутів, що розробляють проблеми механізації, та спеціалізованих конструкторських організацій. Передбачалося й корінне поліпшення організації випробувань сільськогосподарської техніки.

У Постанові Ради Міністрів СРСР № 2046 від 11 червня 1948 р. визнавався незадовільним існуючий тоді порядок проведення робіт з проектування, виготовлення дослідних зразків і випробування нових машин для сільського й лісового господарства. Вказувалося на відсутність чіткої системи розробки агротехнічних вимог на проектування й виготовлення зразків нових сільськогосподарських машин, в результаті чого нові машини розроблялися промисловістю часто без достатнього врахування умов і запитів сільськогосподарського виробництва того часу. Відзначалося, що практика випробувань зразків нових машин тимчасовими міжвідомчими комісіями без наявності пристосованих для цьогомашиновипробувальнихстанцій не забезпечує виявлення належною мірою дійсних якостей машин, затягує строки створення й впровадження нових машин в сільське господарство. Постановою чітко розмежовувалися завдання й відповідальність Міністерств у створенні нової техніки.

Створені в 1948 році згідно з постановою Ради Міністрів CРСР (№ 2046 від 11 червня 1948 р.) та наказом Міністерства сільського господарства СРСР (№ 1365 від 26 серпня 1948 р.) зональні машиновипробувальні станції (МВС), в тому числі й Українська МВС, були віднесені до розряду наукових організацій. Головною метою створення таких станцій в післявоєнний період було прискорене створення та впровадження в сільськогосподарське виробництво якісної сільськогосподарської техніки і вдосконалення на її основі механізованих технологій. Виконання покладених на МВС функцій та завдань потребувало комплексного підходу і зосередження спеціалістів різного профілю – інженерів, агрономів, економістів та інших, а специфіка цих завдань полягала в розробці і освоєнні відповідно адаптованих методів наукових досліджень, спеціалізованих приладів, пристосувань та обладнання.

З 1946 року агротехнічні вимоги стали основним документом при розробці й випробуваннях сільськогосподарської техніки. Постановою передбачалася організація в складі Міністерства сільського господарства, радгоспів і лісового господарства перших 16 державних зональнихмашиновипробувальнихстанцій. Кожна з них спеціалізувалася на випробуванні певної групи машин і знарядь. З розвитком системи випробувань, необхідністю впровадження в практику випробувань останніх досягнень науки, з вирішенням програмно-методичних питань на їхній основі, виникла необхідність у координації роботи МВС, що спонукало до організації в 1956 році на базі Кубанської МВС Всесоюзного науково-дослідного інституту по випробуванню тракторів і сільськогосподарських машин, а в 1976 р. на базі Української МВС – Всесоюзного науково-дослідного інституту по випробуванню машин та обладнання для тваринництва й кормовиробництва (ВНІВМОТ).

В 1990 році мережамашиновипробувальнихустанов складалася з 31 випробувальної станції й двох інститутів. Робота МВС носила багатоплановий характер й охоплювала широкий перелік оцінок параметрів випробовуваних машин, необхідних як споживачам техніки, так і розроблювачам нових машин.

З розпадом СРСР і проголошенням колишніх союзних республік незалежними державами закінчилась історія діяльностімашиновипробувальнихстанцій та інститутів випробувань, як єдиної мережі зональних центрів випробувань сільськогосподарської техніки в країні, що охоплювала шосту частину земної суші.

Після проголошення незалежності України інститут випробувань ВНІВМОТ в 1991 р. був реорганізований в Український державний Центр по випробуванню й прогнозуванню техніки й технологій для сільськогосподарського виробництва (УкрЦВТ), організоване науково-виробниче об’єднання НВО «Сільгоспмашсистема», куди ввійшли Південно-Українська, Львівська, Миргородська й Харківська машиновипробувальні станції. Надалі були організовані й увійшли в об’єднання опорні пункти «Кримський» (Червоногвардійський район Автономної Республіки Крим), «Південно-Східний» (м. Мелітополь) а також «Південний науково-технічний Центр по апробації й прогнозуванню нової техніки й технологій (м. Одеса) і «Першотравневий науково-інженерний Центр з проблемресурсо-і енергозбереження (Миколаївська область).

Розвиток випробувальної справи в Україні безпосередньо пов’язаний із створенням організаційних структурУкрМВС– ВНІВМОТ – УкрНДІПВТ ім. Л.Погорілого, діяльність яких можна поділити начотириосновні періоди:

• період організації та становлення машиновипробувальної станції (1948-1958 рр.);

• період інтенсивного розвиткуУкрМВС(1959-1976 рр.);

• період організації науково-дослідного інституту та подальшого розвитку випробувальної справи (1976-1990 рр.);

• період розвитку вітчизняної системи машиновипробувань (1991-2010 рр.).